Дейнеженко Михайло Ничипорович
Михайло Ничипорович Дейнеженко | |
---|---|
Народження | 29 вересня (10 жовтня) 1915 Розсошинці |
Смерть | 15 липня 1977 (61 рік) Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Кам'янець-Подільський |
Країна | СРСР |
Рід військ | артилерія |
Роки служби | 1937—1955 |
Партія | КПРС |
Звання | Підполковник |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Михайло Ничипорович Дейнеженко (нар. 29 вересня (10 жовтня) 1915, Розсошинці — пом. 15 липня 1977, Кам'янець-Подільський) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу з 1945 року.
Народився 29 вересня (10 жовтня) 1915 року в селі Розсошинцях (нині Черкаського району Черкаської області) у селянській родині. Закінчив початкову школу, працював у господарстві батька, у колгоспі, пізніше на фаянсовому заводі на Житомирщині.
У Червоній Армії з 1937 року. У 1939 році закінчив курси молодших лейтенантів. Член ВКП (б) з 1941 року. Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому і 1-му Українському фронтах. Брав участь у висадці десанту на Малу землю, відвоюванні Києва, Житомира, звільненні Праги, взятті Берліна.
Батарея 40-ї гвардійської гарматної артилерійської бригади (3-я гвардійська армія, 1-й Український фронт) під командуванням гвардії капітана Дейнеженка в ніч на 31 січня 1945 року в районі міста Кебен (Хобеня, Польща) зазнала раптової атаки великої групи ворожих автоматників, підтримуваних танками та артилерією, з метою оволодіння переправою через річку Одер. Дейнеженко вміло організував оборону, а коли противник прорвався до позицій батареї, підняв розрахунки в атаку та змусив ворога відступити. В ході бою батареєю було знищено два танки, бронетранспортер, дві гармати, три міномета, двадцять кулеметів і більше двохсот осіб супротивника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за мужність, відвагу та героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії капітану Дейнеженку Михайлу Никифоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 7830)[1].
У 1952 році закінчив Вищу офіцерську артилерійську школу у Ленінграді. Від 1955 року підполковник Дейнеженко — у запасі. Мешкав у місті Кам'янці-Подільському, де помер 15 липня 1977 року та похований на новому міському цвинтарі.
Нагороджений шістьма орденами — Орден Червоної Зірки (05.11.1942), Орден Червоної Зірки, Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (20.08.1944), Орден Леніна (вручено разом з медаллю «Золота Зірка» та присвоєнням звання Герой Радянського Союзу (10.04.1945 р.); Орден Олександра Невського (13.06.1945), Орден Вітчизняної війни 2-го ступеня та багатьма медалями.
Його ім'я носила піонерська дружина школи № 15 м. Кам'янця-Подільського.
- ↑ [Дейниженко Михаил Никифорович. Архивные документы о данном награждении: Герой Советского Союза (Орден Ленина и медаль «Золотая звезда»)(рос.). Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 25 серпня 2017. Дейниженко Михаил Никифорович. Архивные документы о данном награждении: Герой Советского Союза (Орден Ленина и медаль «Золотая звезда»)(рос.)]
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987.
- Народились 10 жовтня
- Народились 1915
- Померли 15 липня
- Померли 1977
- Померли в Кам'янці-Подільському
- Поховані в Кам'янці-Подільському
- Радянські артилеристи Другої світової війни
- Члени КПРС
- Підполковники (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Олександра Невського
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Уродженці Чигиринського району
- Герої Радянського Союзу — українці
- Працівники Баранівського порцелянового заводу